«Психічна хвороба і психологія» (1962) є виправленою і доповненою версією раннього есе Фуко (1954), з основними тезами захищеної ним роком раніше докторської дисертації «Історія безумства в класичну епоху». Завдяки цій книзі ми отримуємо можливість простежити зародження та еволюцію самобутніх ідей Фуко через послідовний критичний розгляд концепцій божевілля, властивих фізіології, психоаналізу, екзистенційної психології, антипсихіатрії. Тут він намагається спростувати одне з класичних тверджень в історії психології, згідно з яким поява психіатричної медицини дозволила б звільнити «божевільних». Філософ, навпаки, демонструє, що справжнє відчуження божевілля має бути датоване тим моментом, коли його почали позначати та лікувати як хворобу. Есе відбиває, з одного боку, професійний досвід Фуко: робота тюремним психологом і викладачем історії психології, з другого боку, його особисті переживання своєї «маргінальності» і «ненормальності».