В есе «Через лінію» (1950) Ернст Юнгер досліджує нігілізм як ключову проблему сучасності — хвороботворний процес, що охопив усю планету. Відштовхуючись від ідей Достоєвського та Ніцше, автор пропонує три підходи до проблеми: діагноз, прогноз та терапію. Якщо в «Робітнику» (1932) Юнгер бачив вихід у «тотальній мобілізації», то тепер він говорить про необхідність «перетнути лінію» — подолати нігілізм через особистий досвід свободи, в якому відкриється «новий поворот буття». Цей текст — спроба знайти точку опори в технічному світі, що прискорюється.

У післямові до перекладу філософ Олександр Михайловський пояснює ключові образи та поняття — «нульова точка», «ніщо», «біль», «дика глушина» — і розкриває питання, які торкнулися діалогу між Юнгером і Хайдеггером, який відповів на це есе статтею «Про лінію».