У листопаді 1924 року у Берліні філософ і теолог Вальтер Беньямін знайомиться з поетом-атеїстом Бертольтом Брехтом. Незважаючи на «неклеючу» розмову при першій зустрічі, через кілька років їхнє спілкування стає більш тісним і переростає в глибоку дружбу. У ході безперервного діалогу вони запозичують і авторизують ідеї один одного: брехтовському принципу переривання дії в епічному театрі Беньямін знаходить аналогію у власній теорії мислення образами (Denkbilder).
На думку Ханни Арендт, в особі Брехта і Беньяміна «найбільший з німецьких поетів, що живуть, зустрівся з найважливішим критиком свого часу». У цьому виданні зібрані роботи Беньяміна, що розвивають ідеї Брехта про театр і мистецтво, тексти, коментують його поетичні твори, а також рецензія на «Тригрошовий роман» та спогади про бесіди з «Бертом». У розмові з Теодором Адорно, вже після трагічної загибелі друга, Брехт зізнався, що вважає Беньяміна «своїм найкращим критиком».