Збірник складений з двох блискучих текстів мемуарного характеру, написаних Вальтером Беньяміном у середині 1920-х років («Вулиця з одностороннім рухом») та на початку 1930-х («Берлінське дитинство на межі століть»). Обидва вони складаються з фрагментів, проникливо аналізуючих тканину повсякденності.

Ключові теми — взаємодія минулого і теперішнього, нечутний хід історії, ностальгія, колекціонування тощо — тісно пов'язують цю, здавалося б, необов'язкову автобіографічну прозу з головними теоретичними проєктами Беньяміна, присвяченими Бодлеру, культурній історії XIX — початку XX століття і, ширше, долі модерну.