Проголосивши смерть автора, Ролан Барт у книзі «Сад, Фур'є, Лойола» (1971) звертається до життя і текстів трьох особистостей, які ніяк не пов'язані один з одним ні біографічно, ні в термінах конвенційної історії літератури та філософії. Зчеплюючи в одному триптиху проклятого філософа-лібертена де Сада, великого утопіста Шарля Фур'є і святого єзуїта Ігнатія де Лойолу, Барт представляє їх як «засновників» мов — логотетів, які цікавлять його не як автори «висловлювань», а як творці граматик. У всіх трьох акт не висловлює внутрішнє, але створює зовнішнє: простір, тіло, режим. У замку, монастирі, фаланстері читачеві пропонується випробувати задоволення від тексту — сприйняти та привласнити не його зміст, але закладені в ньому дискурсивні формули, фантазматичний порядок, спроектований на повсякденність, — жити разом із Садом, Фур'є, Лойолою.