"Задоволення від тексту" (1973) - есе французького філософа, літературознавця та семіотика Ролана Барта, в якому він докладно розглядає взаємини між текстом, читачем та задоволенням від читання. Розвиваючи ідеї лаканівського психоаналізу, автор протиставляє два види задоволень від тексту - через поняття plaisir ("задоволення") і jouissance ("насолода") - і ділить тексти на "читаються" та "письменницькі". На думку Барта, зміст тексту не фіксований, і під час прочитання кожен читач привносить свій власний досвід та інтерпретації, припускаючи множинність значень. Ця робота кидає виклик поглядам авторство і приділяє особливу увагу суб'єктності читача, підкреслюючи його роль створенні сенсу тексту.