У романі «Око мухи» голос, анатомію та характер знаходить те, що тут не можна назвати, не заспойлерувавши головну інтригу. Але продуманий читач зрозуміє, про що мова, вже на перших сторінках. Ми звикаємо до пасивної присутності цієї речі, але в Меламеда вона — токсичний і деспотичний співмешканець, втручається у все, від сексу до геополітики, бреше, маніпулює, втішає та катує. Меламед пише як малює: легко, економно та агресивно, змінюючи регістри, швидкості та оптику. Це текст, який прочитаєш за годину і відразу почнеш заново.