Як описати світ, який уже став постлюдським, а ми цього навіть не помітили? На це питання береться відповісти художник та дебютуючий прозаїк Віктор Меламед.

«ПГТ Діксон» — це цикл експериментальних повістей, де війна ведеться між «військовими», «недолюдьми» та «недонедолюдьми», а персонажі носять імена, які відрізняються лише однією літерою: Слів, Тлов, Плов. Абсурдистський світ роману, сповнений гротескних образів, гігантських та молочних людей, вимагає від читача повного переналаштування оптики.

Меламед, озброївшись досвідом художника, доводить роботу з мовою до неймовірної винахідливості, створюючи простір, де логіка безсила, а метафора стає єдиним способом описати реальність. Це пильний та безнадійний погляд на світ після історії.