«Мед і дим» — книга-кантата, у якій слова мають смак, колір і запах. Поезія – це ріка, що несе кості традиції і пам’яті, що спускаються в землю і воскресають там горіхами, кукурудзою, цикорієм, бузком. «Збірка, яка є дзеркалом, з якого дивиться в очі читача людина міфу».

Анна Шекель

«Вірші Марії Бадії нібито виросли з нашої землі,

наповнений голосами своїх дерев, ароматами та кольорами пір року.

Вони тягнуть глибоко, як вода, але в цій воді – не тільки

Наше тут, в ньому відбитки Всесвіту. «Ці вірші — мед для вуха, а дим для серця».

Ольга Гронська