Олександр Сергійович Пушкін. Один із найавторитетніших діячів російської літератури, чиї твори донині заучують напам'ять дорослі та діти. Серед сучасників він мав славу генія і вільнодумця, його обожнювали і йому заздрили. Життя поета трагічно обірвалося в січні 1837 року внаслідок дуелі з французом Жоржем Дантесом.

В останній рік свого життя Пушкін важко переживав нещодавню смерть своєї матері. Втрата близької людини важко позначилася на творчості Олександра Сергійовича, протягом тривалого часу він не міг написати жодного рядка. На початку 1837-го, незадовго до загибелі, поет піднісся духом: щось абсолютно нове й дивовижне почало народжуватися з-під його пера. Пушкін переконаний, що це буде його найкращий твір. До фатальної дуелі залишалося кілька днів…

Тульський коміксист Олексій Хромогін («Вогні в лісі», «Перша людина на Землі») представляє етюд-роздум про те, де проходить межа між шедевром і посередністю. Чи праві ми, коли називаємо геніальною чергову роботу в нескінченній верениці шедеврів? Чи впливають на наше сприйняття твору життя і смерть людини, яка його створила? Чи велич зразкового Творіння не залежить від слів і чисел, що будуть вибиті на могильній плиті Творця?