Що є людина і де проходить та грань, перетинаючи яку тварина стає людиною? В есе «Відкрите» (2002) італійський філософ Джорджо Агамбен (нар. 1942) продовжує розпочаті ним у серії книг «Homo sacer» міркування про голе життя і робить предметом осмислення те проблематичне «і», яке пов'язує та поділяє тварину та людину. В умовах гегельянсько-шкіряного кінця історії, коли головною турботою держави стає біологічне життя: люди анімалізуються, а тварюки антропоморфізуються, — людина, як і раніше, залишається тим, кому на відміну від тваринного буття може бути явлене як «відкрите», або давньогрецьке «неприховане» (істина). Спираючись на праці Хайдеггера, Ікскюля і Беньяміна, Агамбен пропонує звернути увагу на цю невловиму цезуру між людиною і твариною, явлену в беньямінівській «рятованої ночі», яка проникає внутрішню частину самої людини і стає ключем до розуміння гуманізму після всіх потрясінь XX-X.