Це поетичне есе однією з головних постатей сучасної інтелектуальної думки Джорджо Агамбена (нар. 1942). Демонструючи своєму читачеві кабінети, в яких йому доводилося працювати, італійський філософ намагається вибудувати свій автопортрет через речі, що там були. Для Агамбена розмірковувати про себе виявляється можливим лише кажучи про інших: поетів, філософів, художників, друзів, які створили його спогади та надихнули його на лист. Тому автопортрет філософа виявляється нерозривно пов'язаний з Мартіном Хайдеггером та його семінарами в Ле Торі, книгами Ханни Арендт, італійською інтелігенцією та філософськими роздумами про природу пам'яті, любов і лист.