Симона де Бовуар відома широкому колу читачів насамперед як автор «Другої статі» (1949), фундаментальної роботи, присвяченої дослідженню становища жінки та її гноблення. Через 20 років Бовуар публікує книгу, яка не поступається в монументальності знаменитому опусу, в якій розглядається досвід старості та її соціальний вимір. Мета автора — «порушити змову мовчання» та відповісти на запитання: як сприймається суспільством старість і що означає старіти? Чому до старого ставляться як до «представника чужого вигляду», прикидаючись, ніби його доля — не універсальна доля всього людства? Старіння - це біологічний феномен, що знаходиться в економічному і культурному контексті: щоб зрозуміти, як складається становище літньої людини, в першій частині «Старості» (1970) Бовуар звертається до даних біології, етнології, історії та соціології, а в другій - досліджує внутрішнє життя старих - вона говорить про їхнє відношення до самотності та смерті.