Книга дослідниці Світлани Єремеєвої представляє собою аналіз репрезентацій військових похоронів 2022 року в публічному просторі. Авторка прагнула з'ясувати не стільки те, як сьогодні ховають військових, скільки те, що це означає для їхніх близьких, для суспільства та держави в цілому.

Визначаючи контури життєвих світів, що стоять за проводами загиблих, авторка показує неспроможність риторики про «братні» народи майже єдиної культури. Дослідження життєвого світу в Росії та в Україні дозволяє помітити, як непохожими виявилися сьогодні ці країни у своїх соціокультурних параметрах. При цьому відстежуються процеси, що впливали на те, як ця різниця в останні 20 років посилювалась.

Вивчення соціального функціонування горя, скорботи та трауру вписується в сучасні тренди гуманітарної думки, мало або зовсім не представлені в україномовній традиції. Проблематика людських втрат, смерті та оплакування стала складовою частиною гуманітарних теорій, пов'язаних з роздумами про гідність людини та принципи її співіснування з іншими.