Книга розповідає про драматичну долю литовського священика, монаха Ордену капуцинів, отця Станіславаса Добровольскіса (1918–2005). Від першого здобуття Литвою незалежності в 1918 році до наступного, в 1990 році, отець Станіславас розділив зі своїм народом усі труднощі тієї епохи.

Під час Другої світової війни він рятував євреїв, у радянський період провів десять років у таборах, а після звільнення був "під прицілом" КДБ через свою правозахисну діяльність. Прихід в усамітненому селі Пабярже, де отець Станіславас продовжив своє служіння і зібрав унікальну колекцію церковного та народного мистецтва, відвідували паломники з усього Радянського Союзу.

Отець Станіславас став одним із найвідоміших священиків Литви завдяки своїй відкритості, милосердю та захисту знедолених і відкинутих. У книгу включені спогади російських паломників у Пабярже: Н. Трауберг, отця Якова Кротова, З. Масленикової, отця Володимира Зелінського, отця Євгена Гейнріхса та інших.