Джон Берджер (1926–2017) все життя вчився дивитися та досліджував способи бачити. В есе зі справжнього збірника він обирає об'єктом спостереження тварин, оскільки переконаний, що дивитися на них необхідно — інакше людині як виду не впоратися зі своєю самотністю. «Будучи самотніми, ми змушені визнати, що нас створили, як і все інше. Тільки наші душі, якщо їх підстебнути, згадують першоджерело, мовчки, без слів». Берджеру вдалося як згадати забуте, а й знайти вірні слова, щоб його висловити.