Нова книга Вольфрама Айленбергера «Дух сучасності» (2024) присвячена інтелектуальним пошукам бурхливої ​​повоєнної доби. На зміну глобальним потрясінням 1930-1940-х, коли старі ідеали, здавалося, були остаточно забуті, настав нестабільний час змін, що стало благодатним ґрунтом для розвитку нових некласичних навчань. У фокусі уваги Айленбергера – чотири долі, що вплинули на становлення сучасної філософії, науки та культури: Теодор Адорно, Сьюзен Сонтаг, Мішель Фуко та Пол Фейєрабенд. Кожен із них розробляє власний критичний проект – «Негативна діалектика», «Проти методу», критика влади, насильства, дискурсу, раціональності. Разом зі своїми героями автор вирушає у захоплюючу пригоду, маршрут якої пролягає через Франкфурт, Берклі, Нью-Йорк, Відень, Гарвард та завершується смертю Фуко у Парижі. На цьому шляху зустрічаються й інші яскраві мислителі епохи – Вальтер Беньямін, Карл Поппер, Юрґен Хабермас, Герберт Маркузе. Так, розмірковуючи над явищами та ідеями минулого, поринаючи в обговорення травневих подій 1968 року, війни у ​​В'єтнамі та кемпу в мистецтві, Айленбергер хоче наблизитися до розуміння нашого сьогодення, побачити, як зароджувався дух сучасності.