Вірші Барбари Грушки-Зих носять життєствердний характер, виражаючи обережну, не уникаючу незручних питань віру в сенс життя. Писати, щоб кинути виклик часу і силі тлінності, шукати тендітні формули (не)можливої гармонії існування — ось головні завдання, які ставить перед собою польська поетеса.

Творчість Барбари Грушки-Зих стоїть на трьох китах: усвідомленні цінності «буденного існування», прийнятті своєї жіночності та вірі в можливість переживання сакрального досвіду в повсякденному бутті. Грушка-Зих пише вірші всім своїм життям, ведучи своєрідне журналістське розслідування. Робить це ретельно, хоча і не на показ. При цьому об'єктом розслідування стає вона сама.

Її поетична стратегія — полювання на приховані значення подій, що розгортаються як всередині неї самої, так і в її психофізичному оточенні.