Автор не мав наміру писати тюремну прозу. Життя склалося інакше. Він пережив досвід, який зазвичай залишається за зачиненими дверима, і вирішив розповісти цю історію чесно: без трагедій і без спроб приміряти на себе героїзм. Ця книга стала для автора способом осмислити пережите і водночас подарунком читачеві, який хоче зрозуміти Білорусь не з новинних заголовків, а через чесний людський досвід.