«Зіскреб» — поетична збірка, в якій стикаються неможливість листа за часів катастрофи та пошук мови для розмови про страшну, тяжку та соромну. Дослідниця літератури та антропології блокадного Ленінграда, Поліна Барскова занурює читача в діалог сьогодення з минулим — не в пошуках зразків чи орієнтирів, але в спробі осмислити та проговорити досвід втрати, горя та сорому — дуже особистий, але водночас впізнаваний і знайомий. Для неї поезія стає справою, яку робиш, не чекаючи від неї радості чи катарсису, але яка залишається формою присутності та контакту з реальністю — «втіхою без втіхи».