Цьому щоденнику понад шістдесят років. Він незвичайний, можливо, навіть унікальний, бо його вели одразу три автори – молоді скульптори Володимир Лемпорт, Вадим Сідур та Микола Сіліс, які працювали разом. Описувані події відбуваються головним чином майстерні протягом одного року – з осені 1960-го до осені 1961-го. Час, що отримав дзвінке ім'я «відлиги», коли складалася нова, легка, повна оптимізму духовна атмосфера. Головні герої – самі автори, а також їхні друзі та знайомі. Серед них: А. Ваксберг, К. Ваншенкін, В. Дудінцев, Є. Євтушенко, Ю. Коваль, Л. Копелєв, А. Мітта, Е. Невідомий, Б. Окуджава, І. Саввіна, Г. Сапгір, Я. Сегель, Б. Слуцький та багато інших людей, що залишили слід в історії російської. У щоденнику багато розповідається про конкретні події у культурному житті: художні виставки, побачені кінофільми, концерти тощо. Одночасно на сторінках щоденника ми знаходимо повсякденну хроніку - розповіді про роботу, про звичайні побутові проблеми, нескінченні любовні пригоди, галасливі застілля. Все разом - спосіб життя молодої богеми і сам час, що оживав стараннями авторів.

«Хоч би що ми писали, ми малюємо свій портрет, – зазначив один із авторів Володимир Лемпорт. – У цьому й фокус цього щоденника втрьох. Кожен запис – автопортрет, написаний досить точно. Автопортрет, зроблений в епоху та на тлі «відлиги».

До написаного автори ставилися як до художнього твору: це не «протокольний набір» імен, справ і подій, а закінчена книга зі своєю, рясна несподіваними поворотами, захоплюючою фабулою. Для істориків культури і взагалі для всіх, хто читатиме цей щоденник, він стане дуже корисним джерелом з історії «відлиги» та з історії мистецтва.