В есе «Про фотографію» видатний німецький теоретик медіа Вілем Флюссер (1920–1991) ставить питання, чи можлива свобода людини в умовах інформаційного суспільства, у світі, де панують апарати, а наші думки, почуття, бажання та дії роботизуються. Намір фотографа виявляється вписаним у суворо обмежений коридор програми камери - чорної скриньки, що симулює мислення, - так людина і апарат зливаються в єдине ціле. На думку Флюссера, філософія фотографії стає вихідною точкою для будь-якого роздуми про сучасне і наступне буття людини; вона покликана відкрити простір для свободи художника – свободи грати проти апарату.
У цьому виданні есе доповнено післямовою філософа та культуролога Віталія Курінного.