«Поезія останнього часу» — документальне свідчення актуального літературного процесу в точці надлому російської культури, коли поетичні тексти, подібно до прапорців на карті, розмічають масштаби гуманітарної катастрофи. Написані з лютого до липня 2022 року вірші є своєрідною хронікою осмислення колективної травми художніми засобами. Більше ста авторів міркують про сучасну історію, про відповідальність за те, що відбувається, і про метаморфози російської мови в умовах реальності, що змінюється.

З передмови укладача:

«Російська поезія з часів Пушкіна вчилася маневрувати між Сциллою цензури та Харибдою таємної поліції. Бували в історії Росії епохи, коли таке вміння допомагало врятуватися від суми і навіть від в'язниці: час езопової мови хочеться вірити, поки ще не повернулося, а художнє висловлювання — хоч би яким гострим воно здавалося — має право на «охоронну грамоту» з права приналежності до традицій російської літератури.

<...>

В антології понад сто авторів. Різноманітні як географія їхнього проживання — Росія, Україна, Європа, Америка, Близький і Далекий Схід, так і віковий діапазон: роки народження з 1937 по 1997 рік. Усіх їх поєднує мистецтво поезії як досвід осмислення колективної травми».

Книжка-лауреат 2022 за версією «Независимой газеты»