Коли я був приблизно таким, як на цій фотографії, я вже мав улюблену книжку - дитячі вірші Володимира Маяковського:
"Ця книжечка моя про моря і про маяк ...". Усі сторінки я розмалював кольоровими олівцями - не тільки тому, що любив малювати: за тими, післявоєнними, роками книжку було видано скромно, з чорно-білими картинками, а мені хотілося сонця, моря, світла, кольорового звуку, яким переповнені вірші. І ще мені хотілося, щоб літери в книзі були більшими – такими, як на театральних тумбах, які стали моєю першою абеткою. Мама йшла до магазину за продуктами, а мене залишала біля такої тумби, і поки вона стояла в чергах, я водив пальцем по наклеєних афішах і вчився читати. І ось, коли я почав писати для дітей, ці ранні спогади виявилися дуже важливими. Я зрозумів, що у дитячих віршах не обійтися без кольорових звуків та великих букв. І тепер я намагаюся, щоб у кожній моїй новій книжці вони зустрічалися якнайчастіше. Власне, про це і в тій книзі, яку ви тримаєте в руках.