Мемуари Бальтюса (1908-2001) охоплюють велику частину історії мистецтва XX століття та відтворюють образи людей видатних: дитинство митець провів з матір'ю, німецькою художницею Баладіною Клоссовською, та поетом Райнером Марія Рільке. Бальтюс описує життя паризької богеми початку та середини століття, згадує про друзів, серед яких були Пікассо, Дерен, Арто, Джакометті, Сент-Екзюпері, Куля, Жув, Камю. Художник розповідає про картини, про дружину-японку Сецуко, про дочку Харумі, про кішок, які часто з'являються на його полотнах, про будинки, в яких він жив. Він говорить про католицьку віру і натхнення, розмірковує про живопис і викриває сучасне мистецтво, що часто оманливе і віщує захід цивілізації. Спогади Бальтюс диктував упродовж останніх років життя, коли не залишалося сил писати самому. Таким чином він хотів подати останні життєві уроки. Це розповіді метра, котрий вважав за краще говорити мовою живопису, оповідаючи не про себе, але про світ.