«Лев Оборін — один з тих (небагатьох) авторів, чия мова починається з відсутності мови. Мова виникає разом із письмом, як вскипаючий словник, що чіпляє хтоничні сенси нового дня і не думає про ясність. Але мені здається, що якась ясність, яка проступає раптом, майже випадково, і є головною подією цієї поезії», — Михайло Айзенберг.