До збірки есе знаменитої англійської письменниці Вірджинії Вульф (1882–1941) увійшли невеликі аналітичні тексти, написані тією самою насиченою художньою мовою, що й її велика проза. Одні роботи були задумані як агресивна соціальна полеміка, інші нагадують швидше літературні нариси, пробники модерністських романів або психологічні етюди. У кожному есе цієї збірки Вулф виявляє себе чуйним реєстратором сучасності, створюючи тексти-миті, важко вловимі начерки, картини та інтуїції нового століття.
Заголовна робота «Думки про мир під час повітряного нальоту» була написана в серпні 1940 для американського симпозіуму про проблеми сучасних жінок. У ній Вулф міркує, як патріархальне прагнення панувати і поневолювати приводить до війн та диктатур.