В альбомі «Це Навальний» немає постановочних кадрів, тому майже не бачимо Олексія в стані спокою. Він завжди у центрі дії — і це дуже точно відображає те, якою була його політична кар'єра. Ось Навальний уперше сидить за ґратами спецприймача, втікає зі штабу кампанії, щоб зустрітися з виборцями, заряджає прихильників на мітингах, у розпачі слухає вирок братові. Він стирає з лиця зеленку і йде під снігом у ЦВК на знаменитих знімках, що розлетілися по всьому світу; обіймає дружину Юлію на кадрах, які раніше ніколи не публікувалися.

Євген Фельдман знімав Олексія Навального упродовж одинадцяти років. Він знаходився на максимально близькій відстані від Навального і при цьому зберігав незалежність. За рахунок цього унікального погляду, одночасно зацікавленого та об'єктивного, Олексій на кожному знімку виглядає гранично справжнім.

Даша Навальна у передмові до альбому пише: «Дякую Євгену Фельдману, що був поруч і залишив нам таку пам'ять. Частина цих фотографій уже увійшла до історії, частина ще нею стане. Завдяки знімкам Жені, в тому числі багато хто знає, яким був Олексій Навальний — веселим, простим, відкритим, дуже чесним і дуже сміливим».