Розпад СРСР є історичним феноменом, причини якого не до кінця усвідомлені навіть через двадцять років. Ця книга відтворює історію Перебудови через історію московських «неформальних» політичних клубів — незалежних від КПРС організацій, що з'явилися у 1986-1987 роках.

Історичний сюжет Перебудови, розглянутий через діяльність такого протагоніста, як неформальні політичні клуби, пропонує свою версію розпаду радянської системи. Ця оригінальна форма політичної активності виникла в академічних колах, але швидко поширилася за їх межі. Її специфіка полягала у відмові від класичної стратегії фронтальної опозиції, притаманної дисидентству. Можливо, саме тому вона й змогла розхитати основи існуючої політичної системи.

Неформальні клуби виявилися важливими і все ще маловідомими складовими Перебудови. Вони брали участь у формуванні нового конкурентного політичного простору, що виник з 1987 року і кардинально змінився у 1989 році після перших вільних виборів.

В основі дослідження лежать архівні фонди клубів (близько тридцяти організацій), численні глибокі інтерв'ю з їхніми активістами, а також неопубліковані матеріали одного з московських райкомів КПРС, який мав курувати діяльність цих клубів.