У березні 1925 року Родченко поїхав до Парижа для роботи над оформленням радянського розділу Міжнародної виставки декоративного мистецтва та художньої промисловості. Він писав додому майже щодня. Вдома Степанова збирала листи і підшивала їх у спеціальний зошит. У № 1 журналу «Новий ЛЕФ» за 1927 рік була опублікована частина цих листів.

У ті роки лефівці-літератори відстоювали принцип «документальної прози», тобто максимально фактографічний опис подій (принцип інтерв'ю, щоденника, пачки документів). Гранична відвертість листів Родченка їм імпонувала. Це був погляд художника нового типу — конструктивіста і дизайнера — водночас і на Париж, і на Москву з боку.