Ця книга оповідань та мініатюр Володимира Степана зміцнює його репутацію одного з найкращих вітчизняних майстрів малої прози. Лаконічні, прозорі тексти, в яких немає жодного зайвого слова, зроблені на межі художньої документальності та автофікції. На перший погляд, вони належать до традиції чистого реалізму, але при уважному прочитанні легко помітити, що автор розкриває у своїх героях вічну душу білоруського народу.