Геннадій Гор (1907–1981) — відомий ленінградський письменник-фантаст, автор науково-популярних нарисів та повістей для юнацтва, сповнених особливого ліризму та зворушливої відкритості до загадок людського існування.

Геннадій Гор — самобутній радянський прозаїк 1930-х років, який багато писав про малі народи Росії. Він був тонким стилістом, у своїх повістях і розповідях осмислював парадокси радянізації Сибіру та Далекого Сходу.

Геннадій Гор — один з ранніх радянських учнів ленінградського модернізму 1920-х років, у прозі якого відобразилися пошуки таких визнаних майстрів літературного експерименту, як Костянтин Вагінов, Леонід Добичин і Данило Хармс.

Геннадій Гор — автор надзвичайно відвертих віршів, одного з найстрашніших і захоплюючих текстів блокадного Ленінграда: циклу, написаного "в стіл" у 1942-1944 роках і залишеного потаємним за життя автора.

За півстоліття Гор неодноразово був змушений змінити траєкторію літературного маршруту, по-різному запам'ятавшись різним поколінням читачів. Однак у посмерті він зумів буквально перевернути свою літературну біографію.