Довгий час вважалося, що історія західної культури розвивається від міфу до логосу. Під міфом розумівся цілий корпус змінливих історій, у яких діяли боги та герої, що не мали ні чіткої ідентичності, ні виразного «сенсу». З логосом же в цивілізацію проникали ясна концептуальність і філософський погляд на світ.

Проте останнім часом ця картина зазнала радикального переосмислення. Сама опозиція міф-логос тепер викликає сумніви, а та образна невизначеність, яка приписувалася міфу, несподівано виявила у собі риси сучасного світосприйняття, набагато складнішого і нестійкішого, ніж логічні та понятійні схеми, такі дорогі культурі Просвітництва.

Невизначеність божественних пантеонів язичництва виявила прямі паралелі з невизначеністю сучасних ідентичностей.

Книга відштовхується від апропріації міфу культурою модернізму (велика увага приділена, зокрема, поемі Володимира Гандельсмана «Велимирова книга»), а потім охоплює все ширше коло тем, від тілесності до розуміння мови і суб'єкта. Вона показує, яким чином у найактуальніші форми свідомості проникає те, що ще недавно здавалося нам архаїчним.