Фінська письменниця. Пише шведською мовою. І зовсім несподівано звучить російською мовою...
Є про що подумати! До того ж вірші Стелли Парланд - це свого роду словесна еквілібристика, в якій часом важливіше "як", ніж "що". Іноді виникає справжній віршований сюжет, інколи ж сюжетом стає який-небудь образ, деталь, графіка (наприклад, вірш "У Вавилоні" - його треба читати знизу вгору), - або ж просто звук, рима. Тому в книзі чимало віршів "звукових", "лічильникових", але це лічилки особливого роду: над ними варто замислитися. Адже читання може стати не менш цікавою грою, аніж звичайні розваги вдома чи на вулиці.
А подивіться, якими дивними героями наповнена книжка! Тут і фрекен Баклажанка, яка намагається втекти зі своєї грядки, і старі зі старенькими, не тільки "людські", а й "мурашині", і всі ці дивні тварини і комахи, і докучають всім "хмурократи" (слівце, яке поетеса придумала для бюрократів), і доморощений вимовляється, ніж те, що воно означає, і дивак Кількестрем, який вирішив поливати молочні зуби, щоб вони швидше росли, і герої, що пробралися до нас з інших літературних творів... Цікаво розіграти незвичайну історію про Ромео і Джульєтту або поспілкуватися з найпопулярнішим героєм цієї книги. тільки написаний і вимовлений на італійський лад, - пам'ятайте, як Стелла Парланд любить Італію?)...
Загалом – читання на будь-який смак! Тим більше, що це читання доповнюють чудові ілюстрації Лінди Бондестам, які занурюють нас то в чорний колір, то в червоний - так само, як вірші, ці "строфи-катастрофи", занурюють нас то у світ нічних тіней і колискових пісеньок, то в шум і гомін яскравого дня.