Книга воєнного часу (1942-1943) включає есе, присвячені видатним літературним постатям, таким як Дефо, Бальзак, Стендаль, Толстой, Жід і Віткевич, а також філософським текстам Джеймса, Ніцше та Бергсона. У книзі також представлено полемічне листування Ч. Мілоша та Є. Анджеєвського.

Досліджуючи сучасні міфи та упередження і апелюючи до традиції раціоналізму, Мілош намагається знайти точки опори для приниженої двома світовими війнами європейської культури.