У двадцяти шести текстах про естетику посмертно випущеної збірки Гастон Башляр (1884–1962) — французький філософ, «що дає собі право мріяти» і «занурюватися в медитальну мрію про природу речей», — звертається до простору активної уяви, знаходячи його не лише в образотворчому мистецтві. і прозі (Рембо, По, Бальзак та інші), але також у сновидіннях, радіо, спокої та самоті. У його мріях чується поклик стихій та логосфери, оживає магія маски та «залізний космос», відкриваються психологічні глибини «підручника самотності». Переплітаючи тонкий аналіз мислення того, хто мріє з екзистенційними, динамічними, повітряними мріями, мріями чорнила, сили, каменю, мріями про тишу і музику, Башляр стверджує за цим невід'ємне право людини на цілісність і глибинну спільність із природою.