Кошик

Завантаження...

RUS

Завтра – див. вчора. Щоденники

Завтра — см. вчера. Дневники

Про архів «літописця неофіційного мистецтва» Леоніда Талочкіна довгий час ходили легенди, і лише деякі бачили це зібрання на власні очі. Проте щонайменше важливі, ніж роботи художників чи фотографій з виставок, записи Талочкіна, які б стати основою докладного дослідження повоєнного радянського й російського мистецтва. Важливу частину цих записів складали щоденники.

"Завтра - див. вчора" - це перша публікація щоденників Леоніда Талочкіна. Особисті записи перемежовуються описами виставок, концертів та мистецьких вечорів, побутовими сюжетами та розлогими роздумами. Все разом складається у найдокладніший портрет як художнього середовища 1960-х (саме цей період охоплює справжнє видання), а й радянського суспільства загалом. Насамперед Талочкін пише про людей — про тих, з ким спілкувався, кого любив, ким захоплювався, в кому розчаровувався... Його щоденники заповнюють прогалини в історії: це і діяльність художників-кінетистів, у тому числі В'ячеслава Колейчука та Льва Нусберга, і робота Юрія Мамлєєва та романом, творчий шлях Бориса Козлова, та сюжети, пов'язані зі Львом Кропивницьким та ліанозівською групою. Поряд із ключовими фігурами культурного андерграунду миготять імена тих, хто виявився забутим.

«Завтра – див. вчора» – результат більш ніж семирічної роботи, у тому числі спільно з Державною Третьяковською галереєю (у рамках загального проекту у 2022 році також вийшов каталог «Я знав їх усіх»). Дослідження архіву Леоніда Талочкіна продовжується і зараз: ведеться робота над корпусом щоденникових записів 1970-х та розширеним іменним покажчиком.

Леонід Талочкін (1936–2002) – архівіст та колекціонер радянського неофіційного мистецтва 1960–1990-х років. На початку 1960-х Талочкін увійшов до кола московських художників-нонконформістів і почав збирати їхні твори. Вже до середини 1970-х його колекція налічувала близько 600 робіт, а він повністю присвятив неофіційному художньому життю та його архівуванню. Щоб не бути звинуваченим за статтею за дармоїдство, що існувала на той час в СРСР, Талочкін був змушений працювати вахтером, кочегаром, монтером та нічним сторожем.

Сторінка: 472
Видавництво: Гараж
Року: 2024