Книга Бориса Чуховича «Любов, дружба, вічність Усто Муміна» присвячена першому та найбільш значущому творчому циклу художника Олександра Ніколаєва (Усто Муміна). Цей цикл був створений після переїзду Ніколаєва з Москви до Середньої Азії в 1920 році та прийняття ним ісламу в 1922 році.

Автор зосереджується на аналізі центрального твору циклу — темпери «Любов, дружба, вічність» (1928). Він демонструє історію мистецтвознавчих описів робіт Усто Муміна, стилістичні джерела його творчості та формальні особливості його мови.

Особливу увагу приділено характеристиці та еволюції самаркандського художнього гуртка Данила Степанова, членом якого був Усто Мумін з 1921 по 1924 рік. Серед художників цього майже невідомого товариства були Олексій Ісупов, Микола Мамонтов і Віктор Уфімцев, а також нетривалий час — Кузьма Петров-Водкін і Олександр Самохвалов.