«Я був у містера Горобця, розмовляючи» – це збірка унікальних спогадів, які звучать вперше. Герої цих історій наважилися розповісти про пережите лише наприкінці життя. Вони не містять офіційних історій та широко відомих фактів — лише жива, неприкрашена правда про Білорусь у 20 столітті. Це книга про вибір, який стояв перед кожним: перетнути кордон і шукати особистої вигоди чи залишитися на боці світу, розвиваючи культуру, освіту та добробут.

***
У цій книзі немає загальновідомих фактів і майже немає загальновідомих сюжетів. Автор зібрав докупи історії, які свідки наважилися розповісти лише наприкінці життя. Тим не менш, факти та сюжети складають картину Білорусі у 20 столітті, і не можна сказати, що ця картина неповна чи неправдива. Вона розповідає історію межі між добром і злом у душі білоруської людини, яку одні перетинали, грабуючи панські маєтки, а інші – ні, розширюючи просвітництво та збільшуючи добробут.