Нова поетична книга Анни Комар – як ковток болю. Незважаючи на буденність цього мотиву в художньому світі поета, тут він сприймається під новим кутом зору. «Тікати чи тікати» — заклик, у якому соціальне й особисте переплелося в одне, створивши творче кредо — «бути сильнішим за обставини». Тому у світі, що постає на сторінках книжки, наче за ґратами, поетичне слово відчувається як ковток повітря. Її неможливо відібрати навіть у затхлій тюрмі чи кортежі, як неможливо позбавити внутрішньої свободи, нестримної та безмежної щирості до світу. Саме таке відчуття викликають вірші, написані у 2018-2022 роках, більшість із яких для поетеси відбувалися в межах Білорусі. Затримання на вулицях Мінська, побиття в камері «на четвереньках, де я була шістнадцятою», свідчення війни в Україні, яку переживають не абстрактні жертви, а близькі люди, друзі – все це створює хроніку часу, передану через сприйняття молодої жінки, яка в замученому і невільному світі не втрачає, мабуть, єдиного права, яке їй залишилося – бути собою.