Випадково знайдений щоденник повертає до життя спадок композитора Олексія Бутакова — так починається роман Олени Зелінської «Останніх росіян бачили в Белграді».

Нескінченний російський біг приносить першу хвилю емігрантів на Балкани. Усього кілька десятиліть мирного життя випадає їм між двома катастрофами — від Громадянської до Другої світової війни. Кожен поворот ставить героїв роману — музикантів, письменників, журналістів — перед класичною колізією XX століття: як залишитися людиною в жорнах історії. І кожен з них робить свій вибір. Що залишається, коли все втрачено? У них була відповідь.

Через сто років чергова хвиля викидає на белградський берег нових росіян. Який слід залишать вони в історії цього великого міста? Чи зможуть вони знайти самих себе і своє місце в новому житті? Як впораються вони зі своїм вибором: між провиною та відповідальністю, втратами та відкриттями?

Тих останніх росіян вже немає. Але кожного вечора піднімається завіса Белградського театру опери та балету. Сяють на сонці перлинні нитки в білому місті на березі Охридського озера. І носять російські імена міські вулиці. Ось таку крапку поставила історія в їхній долі. А наша історія тільки починається...