Зима «без снігу» — книга про початок війни, про від'їзд, про розрив коріння та переосмислення радянського минулого; про збереження почуття власної гідності, про досвід еміграції та вивезений із собою тендітний спадок; про «екстремістське» кохання, життя в різних країнах і усвідомлення, що Людина — громадянин світу: «Я пробираюся зараз крізь час, що став, наче кисіль, — не тому, що я говорю про давно минуле, а тому, що знову війна, — і мені здається, що весь час — взагалі, весь час, — лиш один заворушиться у протилежній. А дихати в ньому — нічим. Ось хтось із нас — чи то я у Вайнхаймі зараз, чи то дід у Москві на самому початку століття, — штовхає, повертається. І ми чуємо один одного.