Короткі поетичні фрагменти, написані П'єром Паоло Пазоліні як закадровий коментар до монтажного фільму 1963 року «Лють», без візуального ряду складаються в унікальний позачасовий «фільм для уяви».

Відірвані від повістки новин 60-х, ці вірші пропонують сучасному читачеві підверстати до них свої новини, свої війни, своїх біженців і мерців, свій біль.