Повіками курди були пригніченим народом, який досі не має власної держави. Але всупереч усьому після ослаблення урядів Сирії та Іраку з'явилася можливість кардинально змінити ситуацію.

Сьогодні жителі Курдистану намагаються побудувати систему народних асамблей, домогтися соціальної справедливості та ґендерної рівноправності, встановити підзвітність та виборність військових командирів. Це нагадує найкращі пориви анархістів часів Громадянської війни в Іспанії або кооператорів після Російської революції, коли люди будували своє життя по-новому.

В рамках свого польового дослідження автори вивчили, як у Курдистані відбувається синтез нових ідей із традиціями на конкретних прикладах — школах, добровільних батальйонах, районних радах.

З одного боку курдському експерименту загрожують терористи та турецький уряд, з іншого – його критикують за співпрацю зі США та Росією проти ІДІЛ та недостатню революційність. Чи зможе вистояти пряма демократія у ворожому оточенні?