Клони великих письменників корчать у болісному скрипт-процесі, Великий театр до стелі залитий нечистотами, Сталін і Хрущов - коханці, історія ХХ століття вивернута навиворіт.
У самому провокаційному романі Володимира Сорокіна, який закріпив за ним титул класика постмодернізму, скинуть усі кумири - вони стають учасниками нестримного карнавалу, де перемішані високе та низьке, фантазія та реальність, минуле та майбутнє.
Втім, одна святиня залишається непорушною: руйнуючи звичні уявлення про норму та перевертаючи все з ніг на голову, Сорокін і тут проголошує сакральний статус літератури. Головний герой роману – літературний міф; він змінюється, та його основна роль культурі незмінна.