Що спільного між Сократом, Гіпатією, Джордано Бруно, Томасом Мором таЯном Паточкою? Одного разу всі вони опинилися перед найважчим вибором: померти, залишившись вірними своїм ідеям, або зректися них залишитися вживих. І кожен із них вибрав смерть. Смерть стала не тільки невід'ємною частиною їх біографій, але і філософським висловлюванням — заповітом у прямому значенні цього слова. "Можливо, Сократ дійсно ніколи не написав жодного рядка, але його смерть - один з найбільших філософських бестселерів усіх часів". Книга Костики Брадатана «Вмираючи за ідеї» досліджує ту граничну ситуацію, в якій виявляються філософи, коли останнім засобом переконання у своїй правоті стають їхні власні вмираючі тіла та публічне видовище їхньої смерті. Робота заснована насамперед на матеріалах з історії філософії, але вона пропонує міждисциплінарний підхід до центральної проблеми. Це книга про Сократа і Хайдеггера, але також і про «пісні до смерті» Ганді і самоспалення буддійського ченця, про Жирарі і Пазоліні, про самоудосконалення та мистецтво есе. Філософія, на думку автора, не повинна бути тільки академічною вправою, але мистецтвом життя, а будь-яке мистецтво жити супроводжується мистецтвом вмирати. Костіка Брадатан – відомий сучасний американський філософ, професор Коледжу Онорс при Технологічному університеті Техасу.