Якщо ви не можете або не бажаєте відпустити своє горе, потрібно навчитися з ним жити.

Ольга Мартинова написала це есе після смерті чоловіка, поета Олега Юр'єва (1959–2018). Вона намагається зрозуміти, як інші справляються з тим, з чим не може впоратися вона і що не дає спокою. Ольга Мартинова не шукає поради чи втіхи, вона вступає в розмову — настільки ж щиру, як і задумливу, таку ж сміливу, як і мудру — зі знаменитими текстами про горе і смерть Ролана Барта, Джоан Дідіон, Еліаса Канетті, Емманюеля Левінаса.

Ольга Мартинова — поет, автор кількох книг віршів та прози російською та німецькою мовами. Живе у Німеччині.