Монтень писав: "Коли я граю зі своєю кішкою, хто знає, чи не бавиться швидше вона мною, ніж я нею!" У нас немає жодних свідчень того, що люди колись справді «одомашнили» кішок. Швидше, у якийсь момент кішки зрозуміли, що люди можуть бути корисними. У цій книзі Джон Грей намагається розібратися з філософськими та моральними проблемами дуже дивних зв'язків між людьми та цими чудовими тваринами. Спираючись на багатовікову філософську спадщину — від Монтеня до Шопенгауера, він розбирає, які відносини склалися у нас із цим незвичайним «вихованцем».
В основі книги лежить почуття глибокої вдячності кішкам як, мабуть, єдиному виду, який допомагає нам — у нашій глибокій самоті у світі — зрозуміти свою власну тваринну природу.