Книга американського історика мистецтва та арт-критика Сюзанни Хадсон (нар. 1977) присвячена живопису — медіуму, який займає центральне місце в класичному західному мистецтві, але в сьогоднішньому постмедіальному світі є лише одним із безлічі рівноправних засобів вираження. Аналізуючи мистецтво перших двох десятиліть ХХІ століття, автор враховує цю двоїстість: картина розглядається не лише як рукотворне зображення на плоскій поверхні, але також як інструмент рефлексії про авторство, ідентичність художника, історію та інституційну структуру мистецтва, елемент інсталяцій, концептуальних проектів та знаряддя висловлювання на зло. У фокусі книги — різноманіття арт-практик, що використовують живопис: ілюстрований огляд творчості більш ніж двохсот художників з усього світу переконливо доводить, що картина — хороша чи «погана», фігуративна чи абстрактна, матеріальна чи віртуальна, оригінальна чи апропрійована — залишається чудовою рамкою або мистецтвом.