34-річна Казілюнайте вважається однією з лідерів молодшого покоління литовської поезії. Вона випустила п'ять книг у себе на батьківщині та книгу вибраних віршів у перекладі на англійську. Торік її добірка увійшла до антології сучасної литовської поезії, складеної Георгієм Єрьоміним.

Поетеса працює в манері, можна сказати, абсурдизму з людським обличчям: «якщо я втрачу руки під час прогулянки / не підіймай їх», «люди цвітуть від смутку / а вишні просто цвітуть». Будь-яка абсурдна посилка використовується лише як точка входу в ліричне переживання.

Розподіл відповідальності між двома перекладачами ніде в книзі не прояснено. Переклад залишає бажати кращого, час від часу випадаючи з мовної норми та мовленнєвої логіки. Наприклад: «навіки завмруть собаки / виття яких я слухала / виїхавши за місто / по леденючим духом ночам». Тут і ідіома «леденити душу» перекручена, і розподільна конструкція з прийменником «по» погано поєднується з поширеними визначеннями. Потрібно, звісно, «леденючими душу ночами».

Я бачила ангелів з автоматами в руках / вони сумно розглядали підлогу в аеропортах і вокзалах. Бачила чоловіків, які вважали себе справжніми / чоловіками і жінок, які вважали себе справжніми / жінками. Знайомлячись, замість свого імені вони говорили / — я жінка такого-то —. Бачила спорожнілі села, ліси, які вирубують, / запружені ріки і церковці в містечках. У дзеркалі.

Дмитро Кузьмін